Смотреть больше слов в «Музичних термінах»
СПІЛКУВАННЯ - тип відносин, що характеризується ставленням партнерів один до одного як до істот, наділених ознаками суб'єктивності. Оскільки презумпція такого ставлення не обмежена рамками людського світу, учасниками С. здатні поставати як люди, так і інші живі істоти; ми також спілкуємося зі світом загалом, текстами і цінностями культури тощо. Водночас не всі міжлюдські стосунки можна визначити як С., а тільки такі, що ґрунтуються на взаємному визнанні суб'єктивності і, отже, певною мірою набувають характеру самоцілі, формують внутрішню духовну спільність учасників. У перспективі такої спільності здобувають конкретний ціннісний смисл ті процеси обміну діяльністю, її продуктами, інформацією, досвідом, вміннями тощо, котрі складають реальний зміст С. за тих або тих умов. В історії філософії осягнення суті С. йшло поряд із висвітленням природи людської особистості. Так, відоме визначення Аристотелем людини як істоти політичної супроводжується акцентуванням політичного аспекту С. і визнанням політики найдовершенішою формою С. як такого. Загалом концепція С. в античному світі налаштовує особу на відкрите громадське співіснування, принциповими моментами якого постають як дружба, так і розбрат, війна. Тема вимушеного С., що долає, але й приховує в собі стан граничного розбрату, знаходить розвиток у соціальній філософії Нового часу. Зокрема, Гоббс доводить, що неминучим наслідком реалізації природних схильностей людини виявляється "війна всіх проти всіх", котра спонукає до утворення держави як гаранта регульованих і безпечних стосунків між людьми на правовій основі. Типологічно близькі підходи до висвітлення С. в основному розвивають й інші мислителі XVII - XVIII ст., від Греція до Канта, що, зрештою, відбиває процес становлення новочасного індивідуалізму й соціального атомізму. Натомість релігійний світогляд, вимагаючи від людини внутрішньої зверненості до Бога, постійно інспірує й підтримує в європейській культурі орієнтацію на душевно-духовні смислотворчі чинники С. і позитивний досвід буття з Іншими і заради Інших. Світське філософське осмислення С. з Іншими як внутрішньої інтенції людського буття репрезентують в думці XVII - XIX ст. Гемстергойс, Шляєрмахер, Фоєрбах. С. в його позитивному значенні - одна з основних категорій філософсько-антропологічного вчення молодого Маркса; згодом людинотворчу роль "форм спілкування" Маркс передоручає більш об'єктивованим "суспільним відносинам". Погляд на С. в усьому різноманітті його аспектів як на вирішальну сферу формування людської особистості знайшов відображення в філософії XX ст. Передусім тут слід назвати філософію діалогу Ебнера, Розенцвайга і, особливо, Бубера; згідно з Бубером, діалогічне відношення "Я - Ти" (що протистоїть відношенню "Я - Воно") цілісно визначає як саме людське "Я", так і весь спектр його стосунків зі світом. Визначальна роль С. наголошується й низкою філософів екзистенційного й персоналістичиого напряму, зокрема Марселем, Ясперсом, Муньє, Больновим. Вагомий внесок у висвітлення цієї ролі С. роблять представники рос. гуманістики XX ст. - Бахтин, Ухтомський, Батищев, Каган та ін. Серед новітніх філософських течій найбільш істотними в цьому відношенні є комунікативна етика Апеля, Габермаса та ін. , "філософія свідоцтва" Левінаса тощо. За конкретним змістом С. поділяють на матеріальне й духовне, хоча певний елемент духовності властивий йому неодмінно. Так само будь-якому С. притаманний символічний аспект, виражений у різний спосіб і різною мірою. Розрізняють знакове і предметне, вербальне і невербальне С. С. здійснюється як за допомогою зовнішніх образів або внутрішнього впливу (сугестія), так і шляхом безпосереднього дотику у спектрі від насильства до ласки. Відсутність або послаблення настанови на вербальне, знакове, екзистенційне вираження розкриває обрій мовчання як істотної форми С. (Бубер) або як життєвого символу його духовно-смислових основ (розуміння "без слів", "мовчазне єднання" тощо). Реалізуючи сутнісні виміри діалогу і комунікації, С. загалом не тотожне жодному з цих своїх моментів. Можливе як С., що не є діалогом або комунікацією, так і діалогічні або комунікативні процеси, які не являють собою справжнього С. Вільне діяльне людське С., зорієнтоване на реалізацію певних смисложиттєвих цінностей, - осердя культури як особливого типу реальності; відповідно кризи культури значною мірою є кризами С. Зокрема, сучасна людина стикається з відчуженням у галузі С., втратою його ціннісно-смислового потенціалу, який є необхідною умовою взаєморозуміння. Здатність до автентичного С. розхитується сучасними маніпуляційними технологіями, а також поширенням субститутів С., зокрема внаслідок комп'ютеризації. Тим часом поза повноцінним С. неможливими є людська творчість, самореалізація особистості, інноваційний розвиток суспільства. Своєрідним "акумулятором" творчих потенцій С. постає, зокрема, мистецтво. Екзистенційні й моральнісні обриси С. визначаються проблематикою відкритості й замкненості, діалогічності, налаштованості на сприйняття іншого, толерантності, поваги, співчуття, любові та ін. В. Малахов... смотреть
СПІЛКУВАННЯ — складний, багатоплановий процес установлення та розвитку контактів між людьми, породжуваний потребами у спільній діяльності; містить обмі... смотреть
СПІЛКУВА́ННЯ, я, с.1. Повідомлення; передача інформації.Комп'ютерна техніка дала нам новий потужний канал спілкування – слово електронне (із журн.);Дер... смотреть
СПІЛКУВА́ННЯ (взаємні стосунки, взаємний зв'язок), ЗНО́СИНИ мн., КОНТА́КТ, КОНТАКТУВА́ННЯ, КОМУНІКА́ЦІЯ, ПОРОЗУМІ́ННЯ. Павло Тичина звертає особливу ув... смотреть
— сукупність зв’язків і взаємодій людей, суспільств, суб’єктів (класів, груп, особистостей), у яких відбувається обмін інформацією, досвідом, умінням, навичками, результатами діяльності, взаємовпливами і корекцією поведінки тощо. Найважливішим засобом спілкування є ідіоетнічна мова.<br> Див.: <em>Мова;</em> <em>Мова</em> <em>ідіоетнічна.</em><br> Пор.: <em>Комунікація;</em> <em>Інтеракція.</em>... смотреть
-я, с. 1) Дія за знач. спілкуватися. 2) Взаємні стосунки; діловий, дружній зв'язок. •• Спілкування тварин — особливі форми поведінки тварин, спеціальн... смотреть
процес міжособистої взаємодії людей, в якому відбувається взаємообмін інформацією, навичками, емоціями, і який заснований на відображенні соціальної реальності суб’єктами спілкування. англ. communication; нім. Verkehr m -(e)s / Kommunikation f=; угор. érintkezés / kapcsolat; рос. общение.... смотреть
-я, с. 1》 Дія за знач. спілкуватися.2》 Взаємні стосунки; діловий, дружній зв'язок.Спілкування тварин — особливі форми поведінки тварин, спеціальною ф... смотреть
імен. сер. родувзаємні стосунки, діловий дружній зв'язокобщение
Intercourse, relation(s), contact(s), dealings; (зв'язок) communication, communion
спілкува́ння[сп'ілкуван':а]-н':а
Спілкува́ння, -ння, -нню, -нням
Förhållande, relation
спілкува́ння іменник середнього роду
communication, communion, intercourse
Таварыства
Omgang
Omgang
-я n kontakt, obcowanie
{спілкува́н:а} -н:а.
вчт общение
таварыства
ურთიერთობა
таварыства
общение
— форма соціальної взаємодії людей за допомогою мови, яка реалізується в мовленнєвій діяльності партнерів по спілкуванню. У безпосередньому усному спілкуванні це говоріння і аудіювання (слухання), в опосередкованій писемній формі — читання і письмо.<br> Див.: <em>Спілкування;</em> <em>Комунікація;</em> <em>Мова.</em><br> Пор.: <em>Спілкування</em> <em>невербальне.</em>... смотреть
— див. Комунікація міжкультурна.
— див. Комунікація міжкультурна.
Обмін інформацією між особинами однакових або різних видів, що впливає на поведінку тієї особини, яка прийняла її; сигнали морфологічного характеру та ... смотреть
— див. Комунікація невербальна.
presidential communication
— спілкування людей як представників певних груп (національних, вікових, професійних, статусних тощо); визначальним чинником у такому спілкуванні є групова приналежність або рольова позиція.<br> Див.: <em>Спілкування;</em> <em>Комунікація;</em> <em>Комунікація</em> <em>міжкультурна.</em>... смотреть
— тип спілкування, результатом якого є досягнення учасниками перлокутивного ефекту, запланованої предметної і/або комунікативної мети, повна або така, що задовольняє комунікантів, реалізація комунікативних стратегій, втілення комунікативних смислів. С.у. нерідною мовою чи в процесах міжкультурної комунікації може супроводжуватись мовними девіаціями, які суттєво не зачіпають ілокутивні наміри учасників спілкування, заплановані перлокутивні ефекти.<br> Див.: <em>Спілкування;</em> <em>Комунікація;</em> <em>Комунікація</em> <em>міжкультурна;</em> <em>Мова;</em> <em>Код;</em> <em>Акт</em> <em>ілокутивний;</em> <em>Акт</em> <em>перлокутивний;</em> <em>Смисл</em> <em>комунікативний.</em><br> Пор.: <em>Невдача</em> <em>комунікативна</em> <em>(в</em> <em>міжкультурному</em> <em>спілкуванні);</em> <em>Бар’єри</em> <em>комунікації;</em> <em>Шум</em> <em>комунікативний.</em>... смотреть