СОНОР

(від лат. sonorus - дзвінкий, звучний, шумний) - основна категорія гармонічної вертикалі в соноризмі, сполучення звуків, яке сприймається як єдине звукове забарвлення, де окремі звуки та інтервали не сприймаються окремо.

Смотреть больше слов в «Музичних термінах»

СОНОРИЗМ →← СОНГ

Смотреть что такое СОНОР в других словарях:

СОНОР

сонор I 1. (или сонор кар) пороша, тонкий слой снега; сонор кар менен по пороше; бадырайып изи калчу сонор да жок нет и пороши, на которой бы оставался чёткий след; 2. охота по пороше с ловчими птицами или с борзыми; сонор куугнаться за дикими животными или охотиться на диких животных; сонор кууган аңчыга, кыламык жааган кар жакшы стих. для охотника на диких животных хороша пороша; сонор кууган аңчыдан бетер биринен сала бири эсине салды воспоминания одно за другим проносились перед ней быстрее, чем охотник, который гонится за дичью. сонор II то же, что соно II; мен чоңоюп толормун, азыр учкан сонормун стих. я вырасту и войду в силу, пока же я водоплавающая (а не ловчая) птица.... смотреть

СОНОР

-у, ч., муз. Основна категорія гармонічної вертикалі в соноризмі; сполучення звуків, що сприймаються як єдина звукова структура.

СОНОР

-у, ч. , муз. Основна категорія гармонічної вертикалі в соноризмі; сполучення звуків, що сприймаються як єдина звукова структура.

СОНОР

СОНО́Р.

СОНОР

Слух

T: 95