Смотреть больше слов в «Музичних термінах»
ПСИХІКА (др.-грец. ψυχή — дихання, душа) — складне поняття в філософії, психології та медицині; особлива сторона життєдіяльності тварин і людини та їх ... смотреть
ПСИ́ХІКА, и, ж.Функція головного мозку, його здатність відображати об'єктивну дійсність.З точки зору деяких американських психологів, ставлення до навк... смотреть
ПСИХІКА (від грецьк. ψυχή - душа) - особлива форма відображення суб'єктом об'єктивної реальності і, одночасно, особлива суб'єктивна реальність із власними іманентними закономірностями. П. - основний предмет психологїі як науки. Поняття П. укорінене у давньогрецьк. "псюхе" (душа). У Гомера слову "псюхе" надається два сенси: 1) життєва сила, що полишає людину в момент смерті; 2) примара, що блукає у підземному царстві Аїда по смерті. У піфагореїзмі та орфізмі "псюхе" усвідомлюється як "даймон" - безсмертна істота, що мандрує в тілах людей та тварин, доки не очиститься і не покине тілесний світ. У неоплатонізмі "псюхе" протиставляється розуму ("нусу"); вона є опосередкуванням між світом розуму та тілесним світом. П. людини - складна система взаємодії свідомого та позасвідомого, в якій свідоме, завдяки рефлексії та волі, може впливати на позасвідоме С. відомість людини здатна не тільки витісняти, а й сублімувати імпульси позасвідомого. Ці ідеї утворюють основу вчення про П. у психоаналізі і стають архетиповими для багатьох традицій психології у XX ст. На цілісному характері П. наголошує гештальтпсихологія. В екзистенційній психології П. протиставляється екзистенції. На підставі поєднання ідей, психоаналізу та відповідним чином протрактованих концептуальних надбань екзистенціалізму П. людини подає як специфічне буття, яке є опосередкуванням між світом особистості та соціальним і тілесним світами.Н. Хамітов... смотреть
системна відображально-регулятивна якість високо-організованих живих організмів, яке забезпечує їх пристосування до навколишнього середовища. Психіка людини – суб’єктивне відображення об’єктивної дійсності в ідеальних образах, на основі яких здійснюється регуляція взаємодії людини з середовищем. Ідеальність образу пов’язана з понятійним відображенням. англ. psyche; нім. Psyche f=; угор. pszichikum; рос. психика.... смотреть
психіка; ж. (гр., душа) функція мозку, що полягає у відображенні об'єктивної дійсності; душевна організація людини. Виникла й розвинулася у вищих тварин у процесі біологічної еволюції у зв'язку з розвитком нервової системи, що регулює відносини організму з середовищем.... смотреть
-и, ж. Функція головного мозку, його здатність відображати об'єктивну дійсність. || Прояв цієї здатності конкретно у кого-небудь; душевна організація ... смотреть
пси́хіка (від грец. ψυχή – душа) функція мозку, що полягає у відображенні об’єктивної дійсності. Виникла й розвинулася у вищих тварин у процесі біологічної еволюції у зв’язку з розвитком нервової системи, що регулює відносини організму з середовищем.... смотреть
Сукупність психічних процесів і психічних характеристик людини, функція мозку; поняття, неоднозначно трактоване в історії психології, виводиться з поня... смотреть
-и, ж. Функція головного мозку, його здатність відображати об'єктивну дійсність.|| Прояв цієї здатності конкретно у кого-небудь; душевна організація ... смотреть
імен. жін. роду, тільки одн.психика
пси́хіка[псих'іка]-кие, д. і м. -х'іц'і
[psynika]ж.psychika
ім psyche; psychology; state of mind • нездорова ~ unhealthy state of mind
【阴】 心理, 精神状态
Psyche; psychology; state of mind
Пси́хіка, -ки, -ці
пси́хіка іменник жіночого роду
{пси́хіка} -кие, д. і м. -хіці.
ментальність, душевний склад.
Psyke
Psyke
Psyke
-и ż psychika
психика
ფსიქიკა