Смотреть больше слов в «Музичних термінах»
-у, ч. Теорія часової структури музичної форми, згідно з якою кристалічна симетрія тактових відношень у творі є найважливішим чинником його краси.
-у, ч. Теорія часової структури музичної форми, згідно з якою кристалічна симетрія тактових відношень у творі є найважливішим чинником його краси.